IntoNation

   Уродженець Криму Олександр Кравченко наразі захищає Україну зі зброєю в руках на Сході. Ми попілкувались із ним про його життєвий шлях, шлях усвідомлення свого походження й реалізації того, що можна назвати відповідальністю за право називатись українцем.   Розкажіть про дитинство в Криму…. Народився я в селі на півночі Сімферопольського р-ну 1989р... Я не пам'ятаю події 1993-го року , на той момент мені здавалося що я живу в Росії. Телебачення російське, новини в основному про Чечню, всі розповідають як було добре за часів СРСР, і як не вистачає Леніна та Сталіна. У мене був друг, він жив у бабусі, а батьки в Херсоні чи в області (зараз вже не згадаю). Він казав, що в Херсоні всі спілкуються українською, і щоб туди поїхати треба знати мову, інакше ніяк. Це мене лякало. В школі українську почали викладати з другого класу, проблем з нею у мене не було, хіба що з літературою, бо мені складно вивчити вірша. В 6-му класі викладати українську мову стала Антоніна Іванівна, вона була директоркою в школі ще коли вчилась моя мама. Мені подобався її стиль викладання, але був десонанс з її проукраїнською позицією (вдома, на вулиці, на тб  - Росія - "красавчики", Путін молодець, а вона каже - навпаки). Історія України почалася в 7-му класі, тоді був зруйнований міф про "старшого брата " , - я дізнався, що Київ давніший за Москву. Десь в 2002-му газета "Крымская правда " друкувала статті про Олеся Бузину й й його твір "Вурдалак Тарас Шевченко "  в позитивному світлі. Вдома другий чоловік мами казав, що Бузина молодець, а в школі я чув інше - що він не добра людина. Чи легко було знайти в Криму український культурний сегмент взагалі? Я не шукав. Книги українською доволі рідкісне явище в книжкових магазинах, весною 2014-го довелося побігати, щоб знайти "Чорний ворон. Залишенець." Шкляра в Сімферополі. (Олександр читає вірш Тараса Шевченка «Марку Вовчку» Порівняйте ставлення кримців до українських історичних постатей. Чи змінювалось воно протягом твого життя? Моє – змінювалось. Більшості моїх знайомих – ні. Більшості взагалі не цікаві історичні постаті. Чи доводилось Вам зустрічати стереотипне, упередження ставлення українців з інших регіонів до кримчан? Так. І навпаки. Навіть навпаки? В сенсі як кримчани мають упереджене ставлення до інших, так і до них є стререотипне ставлення. Це взаємно.  А що в інших обурює саме кримчан? (про те, в чому "звинувачують" жителів Криму, приблизно зрозуміло).  Я б не сказав що щось кримчан обурює. Це скоріш, якийсь соціальний, нав’язаний пропагандою стереотип. Наприклад вважається що в західних областях живуть самі "бандерівці». Ви поїхали на Майдан. Чого вартувало особисто Вам це рішення? Втрачений мобільний телефон (900грн.), декілька забоїв та синців, розбита голова, кілька нервових хвилин при спілкуванні з співробітниками фсб, коли я стверджував, що на Майдані не був. Розповідь Олександра про події Революції для проекту "Осколки памяти" Багато людей із Криму були присутні на Революції? Багато – це відносно чого? Немає мало чи багато. Або є, або  немає. Тоді змінимо формулювання: їх було один-два, чи трохи більше? Більш, ніж 1-2. Вже не кажучи про 18-те лютого та пізніше. Є якийсь один спогад, який виникає в голові при згадці тих подій? Я був в секретаріаті української народної партії, там були хлопці з Волині, коли я дістав червоно-чорний прапор, щоб на ньому зробили напис, це їх дуже здивувало. А чому здивувало? У Криму упереджене ставлення до УПА. Ви повернулись додому додому, і … Я кілька днів був вдома, а потім поїхав на роботу. На роботі була дівчина з Донецька, хотіла мене побити, казала, що я вбивця. А  так більше нічого не було. Окупація. Якими були думки в той період? До чого схилялись – боротьби чи капітуляції?                                                                                                                                                              Я не вірив що це все насправді відбувається. Капітулювати я не збирався, але боротися без ресурсів, зброї та якоїсь організації це - самогубство. Якийсь спротив був, але він не міг спинити окупацію. 201-ша річниця Дня Народження Тараса Шевченка.  В Криму люди вийшли до пам'ятника поетові, щоб вшанувати його. Опишіть той день.​      Я прочитав оголошення в Facebook у знайомої Леоніда Кузьміна  (Голови Українського культурного центру в Криму - журн.), і так, я там був. Я погано знаю парк ім. Гагаріна. Коли я туди приїхав то одразу не знайшов, і вже розчарувався в пошуках тому пішов на вихід, де на акцію й наштовхнувся. Там зустрів знайомого (через втрачений телефон у нас перервався зв'язок), а коли акція закінчилась і ми мали піти десь посидіти,  підійшли поліцаї та відвели в поліцейське відділення (мені було страшно і незвично). Там склали акт, протокол, відкатали пальчики, взяли пояснення та передали справу до суду. Один поліціянт сказав мені, що йому це не подобається, але він нічого не може зробити, і рішення про затримання приймалося не в цій будівлі.   Чим скінчилась ця історія?​ ​ Я поїхав з Криму. В неформальній розмові мені дали на вибір три варіанти розвитку подій: 1) уголовный срок; 2) депортация;  3) меня найдут в мусорке с проломленой головой. Коли з`явились думки їхати на фронт?​ ​В червні 2014-го я поїхав в Київ, двічі звертався до ПС, домовлявся про зустріч, але щоразу були зачинені двері і ніхто не відчинив.  І тоді підписали контракт з ЗСУ?    ​Ні, потім в кінці листопада мені довелося повернутися додому, зиму з 14-15 рік я був вдома і також намагався домовитися з ПС (у мене була візитівка Яроша), а потім у мене з'явилася можливість виїхати з Криму після 09.03.15. Я пішов у військомат, і потрапив на п'яту хвилю мобілізації. Після 11міс. я підписав перший контракт на пів року, потім другий, а зараз у мене третій на три роки. Славнозвісна візитка Яроша? ​Так, то був подарунок. Не від самого Яроша. Вчитесь на історика. Яке Ваше бачення історичної науки в Україні?     Я не так добре вчусь, аби відповідати на такі запитання) головне навчити дітей людяності, відповідальності і щирості, а події кожен трактує як знає. Історія - це така умовна наука. "Хто володіє сьогоденням, той володіє минулим. Хто володіє минулим, той володіє майбутнім. ",- Джордж Орвел.   Не повірю, що людина, яка читає Орвела не змогла б привнести щось своє у викладання. Є щось у викладанні історії, що б Ви змінили, з огляду на те, що бачите на власні очі, як ця історія змінюється й творите її власноруч? Я його не читав, я дивився фільм "1984". Я, якщо буду викладати, то намагатимусь позбавити учнів рабської психології, бо зараз розганяється в суспільстві думка, щоб ми не робили для москалів, ляхів, мадярів чи турок це злочин. Гайдамаки - злочинці, УПА - злочинці, УНСО - злочинці і т.д. на Майдані казали :"Нічого не робіть, не провокуйте",- так само і на війні. Тобто, хочете викорінити установку "Нічого не робіть, бо буде ще гірше?", я правильно розумію? Так, гірше буде в будь-якому випадку, але краще жалкувати саме про те,що зроблено, а не навпаки. Яке найближче майбутнє Криму, на Вашу думку? Нікуди він не дінеться. Повернеться? Чи повернемо? Визволимо? ​Знаєте притчу про Магомета і гору? Я ще не бачив щоб гора йшла до Магомета. Яке на смак вино на Ай-Петрі?   Я був поруч з Ай-Петрі, навіть хотів поїхати туди на канатній дорозі, але не судилося нажаль. Може іншим разом. Я люблю червоне сухе, сам робив, у мене вдома росте виноград сорту"Ізабелла" і я з нього робив вино. Я в Криму взагалі не в багатьох місцях був. На останок легке й приємне запитання: у Вас є якась річ, яка нагадує Вам про дім? Я працював на м'ясопереробному комбінаті, вони на свій день народження дарували працівникам різні речі. Мені подарували велику торбу з котрою я був і на Майдані, і на війні. Але я б не сказав, що в мене є якась річ яка нагадує мені про дім, я його і так добре пам'ятаю. У мене на телефоні є мелодія танго, от вона нагадує мені про мрію навчитися цього танцю після повернення з війни Парасюк Катерина для IntoNation                  

 18 августа, в столице Беларуси прошло празднование Дня украинской культуры.     На празднике присутствовали творческие коллективы и исполнители из Украины и Беларуси. Присутствующие смогли посетить выставку картин и украинской национальной вышивки, а также познакомились с выдающимися мастерами народного творчества.     Организаторами праздника выступили некоторые белорусские и украинские государственные учреждения. В частности, Минский городской исполком и посольство Украины. А так же несколько общественных организаций. Автор - В.Юнонский      

 Історії про те як на зрозумілих підставах колектори людей позбавляють житла час від часу висвітлюються у ЗМІ. На вулиці Кловський узвіз, 10, вранці 9 серпня чоловік відстрілювався стартовим пістолетом від колекторів, які намагаються його виселити. Намагалися «віджати» квартиру       Вранці 9 серпня до будинку на Кловському узвозі, 10 зібрався натовп дорослих чоловіків, їх метою було виселити мешканця однієї з цих квартир прямо на вулицю. В той день в тихому столичному дворику було «весело» як ніколи. За їхньою версією один з місцевих заборгував круглу суму грошей. «Вибивали» піднялися, постукали в двері, пояснили, що вони з'явилися його виселяти. Але мешканець на добровільний контакт не йшов. Побачивши таку реакцію в хід пішли дрилі і загрози - колектори вирішили висвердлити замки вхідних дверей та увійти всередину. Чоловік, який перебував усередині квартири у відповідь на це зробив кілька попереджувальних пострілів з пістолета. Почувши всі ці звуки сполошилися сусіди! Вони і викликали поліцію. Правоохоронці в швидкості з'явилися на місце події і стали з'ясовувати деталі. Виявилося, що колектори мають на руках виписку з державного реєстру на нерухомість, а у чоловіка, якого хотіли виселити є рішення суду про арешт на квартиру оскільки служителі Феміди побачили в цій квартирі спроби незаконного заволодіння. З'ясувалося, що один документ суперечить другому. На цьому весь екшен в той день і закінчився. Поліція вилучила документи і взялася перевіряти обидві сторони. Ось що повідомила нам співробітниця поліції Оксана Тищенко: -Сусідами була викликана поліція. Було відкрито кримінальну справу за статтею 356 Кримінального Кодексу України «Самоуправство». Кому насправді належить квартира зараз з'ясовують слідчі, вони вивчають документи на квартиру. Ліцензії і статус виселяти ми теж зараз з'ясовуємо. Поки не можна сказати напевно на законних підставах це було чи ні. Вони надавали виписку з Держреєстру про нерухомість, але її також потрібно перевірити. Коментувати цю ситуацію власник квартири відмовляється, лише говорить про те, що колектори діють незаконно і намагаються у нього відібрати житло без його ж відома: - Документи на квартиру в мене в порядку. Згідно із законом вона моя. Кредит дійсно є, але я справно його плачу, віднімати її підстав немає. У мене вирішили забрати квартиру!     Ця квартира дійсно знаходиться під заставою в кредит, але рішення суду про те, що ця квартира через борги переходить від одного власника до іншого немає.     І чому такі історії вже не дивують пересічних українців? Здавалося б, що дивного? Взяв в борг, не віддав грошей - ось і квартири позбувся, все більш ніж логічно. Але що якщо копнути глибше? Чисто технічно можна без житла в нашій країні залишити практично кого завгодно. Методи роботи колекторів і їхня законність - дуже сумнівний момент. Нерідкісні випадки, коли «вибивали» просто підробляли документи на нерухомість і будь-яку власність.   Коллектороство один з найефективніших видів бізнесу в кризових умовах Коротко характеризує продемонстровані методи колекторської роботи адвокат Віктор Решетов: - Колектори працюють як рейдери в 2000-х. Діють швидко і зухвало, щоб заволодіти майном в дуже стислі терміни і отримати надприбуток, в іншому випадку "проект" - нерентабельний.    Працюють такі фірми як правило за двома моделями: за відсотки і за понад прибутки. Тобто перші наймаються банком або будь-яким кредитором для того, що б стягнути з неплатника борг, в замін віддаючи «вибивальникам» обумовлену заздалегідь суму. А другі повністю викуповують борг і їх мета заробити на викуп якомога більше. Вони небезпечніше через свої методи, оскільки перед жагою наживи НЕ грішать практично нічим. Для таких людей немає нічого святого. Їх мета щось забрати і перепродати набагато дорожче, ніж викупили цей борг. - Великі колекторські фірми діють за правилам - перевіряють документи, що засвідчують борг, готують позови до суду і здійснюють юридичний супровід. Є контори, які обіцяють повернути борг без судової тяганини. Тут йде в хід психологічний тиск, таємний збір даних на боржника і метод шантажу, - розповідає Олексій Кнутов, співробітник столичної колекторської контори. - Такі фірму беруться за великі борги і дорого цінують свою роботу. Маленькими кредитами - близько 10 - 50 тисяч займаються дрібні конторки. Вони набирають мережу агентів, які працюють під невеликі відсотки. І ці люди дійсно готові на все, щоб отримати свої гроші.     У будь-якому випадку коллекторство як бізнес-схема буде ефективна в Україні ще дуже довго. А все тому, що банки потребують їхніх послуг, як правило банк продаючи будь-якої глухий кредит повертає собі пристойний відсоток грошей не витрачаючи при цьому репутацію. Таким чином колекторські контори є в якомусь сенсі поповнюють банківські бюджети елементами.   Порада від правозахисників    У ситуації, що склалася колектори виселяли чоловіка не маючи на руках у себе рішення суду про виселення за борги. Юрист Віктор Решетов пояснює, що сама ситуація з виселенням виглядає як мінімум підозріло з точки зору законодавства:   - Звичайно ж, колектори не мають права виселяти без рішення суду. Всі примусові дії по виселенню людини з квартири можуть відбуватися під керівництвом виконавчої служби й виключно на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу. Причому, коли мова йде про житло, законодавством передбачена додаткова гарантія: навіть примусове проникнення виконавця в житло повинне відбуватися за ухвалою суду. Про це зазначено в ст. 439 ЦПК України: питання про примусове проникнення до житла чи до іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який виніс рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.   Чисто технічно, за словами Віктора Решетова, «вибивали» якимось чином зуміли переоформити на себе право власності на квартиру, але навіть це не дає їм право на зрив замків: - Є механізм переоформлення права власності на нерухомість, якщо людина взяла кредит під заставу своєї квартири або іншої нерухомості. Законодавство передбачає, що в разі непогашення заборгованості у встановлений час, кредитор може оформити право власності на нерухомість, яка передавалася в заставу. Дуже часто таке переоформлення здійснюється в порушення встановленого Законом порядку і позичальник може не знати, що його квартира переоформляється на колекторів. Юрист пояснює, що в даному випадку киянин, який знаходився в спірній квартирі, схоже знав про спроби колекторів переоформити на себе квартиру, тому через суд домігся арешту квартири. Однак, щось пішло не так, - колектори схоже виявилися спритніші.  Сенс в надприбутках     У такому випадку виникає питання: якщо колектори таким чином можуть заволодіти нерухомістю на певний проміжок часу, але власник потім повертає її собі згідно закону. У чому ж тоді мотивація і сенс?     А сенс простий як ніколи. Заволодівши навіть на час квартирою колектори мають можливість її продати за ціну трохи нижче середньої ринкової, причому навіть особливо не роз'яснюючи, що й кому вони продають. Адже потім куплена квартира стане проблемою вже нових власників, а колектори своєї мети вже досягнули - отримані гроші. А далі між старим власником і вже новими починається маса судів, результат яких нікому не зрозумілий. Що ж робити?    У цьому випадку, не приїдь поліція на виклик вчасно, є ймовірність, що чоловік продовжив би стрілянину, й хтось із колекторів міг би постраждати. Тоді  виникає дуже складна ситуація з заходами самооборони й законністю їх застосування в цілому.   Адвокат Тетяна Полонікова, пояснює, що в  випадку, якщо колектор постраждає від рук «жертви», то «жертва» буде нести рівно ту ж відповідальність, яку буде нести й колектор й будь-який правопорушник. Тому захиститися від незаконних дій колекторів можна тільки звернувшись в поліцію. Тобто дотримання заходів самооборони ніхто не відміняв. Бити їх можна, якщо б'ють вас, стріляти -аналогічно. Їхня кількість тут ролі не грає. Тому треба викликати поліцію й адвокатів.     Ось що радить робити столичний юрист Ксенія Желізняк, якщо на вас тиснуть «вибивали»: - У випадку, якщо «боржнику» приходять листи з погрозами або, якщо «колектори» на порозі вашого будинку - обов'язково викликайте поліцію, фіксуйте кожну дію, телефонуйте адвокатові, і тоді поведінка цих «фахівців» зміниться кардинально.   Юрист пояснює, що тактика захисту свого майна в рамках закону  з активним залученням поліції й юристів може змусити колекторів приборкати свої таланти й вести себе на порядок ввічливіше, й що не менш важливо, законно. IntoNation.Kyiv  

В ответ на государственные санкции Украины в отношении пророссийски настроенных сепаратистов и их союзников из российских вооруженных сил, лидеры НВФ в «ДНР» решили запустить аналог украинского «Миротворца».      Сайт, с ярко выраженным «советским» названием «Трибунал», публикует данные людей, замеченных в проукраинских агитационных акциях, в рядах украинской армии или партизанского подполья.     На фотографиях, предоставленных ниже, заметно, что «Трибунал» публикует не только данные людей «по ту сторону блокпостов» (имеется ввиду неоккупированная территория Украины), но и захваченные участки ОРДЛО, а также АР Крым. В «карательных мерах», по данным «Трибунала» участвуют жители стран РФ и Беларуси. Граждане этих стран так же в розыске «МВД ДНР».     Модераторы сайта настроили категории «преступлений против Республики». Их несколько: 1. Каратель; 2. Пособник; 3. Участник; 4. Украинский пропагандист;     Мы разместили фотографии каждой из этой категории людей. Не известно, из каких источников, кроме социальных сетей, получают информацию сепаратисты и их российские кураторы. Ясно одно, что информация проверена, поскольку, как и на «Миротворце», о «преступнике» выкладывается полностью вся информация, включая аккаунты в Интернете.     Помимо этого, на сайте «Трибунал» есть раздел, где можно выложить информацию о т.н. «участниках карательной операции». Человек, попавший туда, автоматически заливается в «полицейскую базу ДНР».  Покинуть оккупированную территорию он уже не сможет, поскольку на въезде-выезде стоят «пограничники МГБ», которые проверяют все персональные данные. В частности, требуют IMEI сотового телефона для того, чтобы отслеживать перемещение абонента.     Примечателен еще тот факт, что иногда информацию о «карателях», агенты «МГБ» берут из «неофициального источника». В основном, идет слив информации о солдатах Вооруженных Сил Украины и гражданских активистах.     В таком случае назревает вопрос: как сепаратисты получают сведения о патриотах, не имея доступа к украинским базам?    Искать что-то по сайту даже в целях ознакомления не рекомендуется. Может идти сбор данних о госте сайта по его запросам. Ссылка на ресурс для ознакомления - tribunal-today.ru  В.Юнонский для IntoNation.Kyiv

Владислава Гречка нещодавно була оголошена переможницею конкурсу краси «Міс Україна – 2018» у номінації "Miss Online Ukraine". Красуня поділилась з «ІнтоНейшн. Київ» своїми враженнями від перемоги та найближчими планами.   Вас обрали «Miss Online Ukraine», якими були ваші відчуття, коли про це дізнались? - Радість та здивування. Коли мені повідомили, що я перемогла, то я приймала цю перемогу, знаючи, що у мене на рахунку близько 8 тис. голосів. Мені було дуже дивно, тому що дівчатка сильно мене випереджали. Але коли я поклала слухавку й просто усвідомила, що насправді коїться - закінчилось повітря (я тоді в залі тренувалась, то після кардіо важко було спілкуватись)  З ким поділились найпершими з цією новиною? - Одразу зателефонувала мамі, вона була на роботі, тому довго спілкуватись не могла. Їй не вірилось, що її доця може здобути такий титул і, звичайно, нахлинули сльози радості. Привітала, але сказала, щоб ця короне не затьмарила мені очі. Що сказали батьки, коли дізнались про вашу перемогу? - «Так тримати!», але тато продовжив: «не відволікайся, тренування ніхто не відміняв» Як довго ви до цього йшли, й чи було це вашою метою? - За мету зовсім не ставила, просто хотілось поділитися з друзями та знайомими, через що зробила розсилку десь за місяць до закінчення голосування. Потім наші закарпатські ЗМІ підчепили - почали багато публікувати. Так я набрала за тиждень 7 тис голосів і просунулась на першу сходинку. По закінченню голосування ми зібрали 47 тис. грн. на лікування хворих діток. Чи знає хтось в Університеті, де ви навчаєтесь про ваші досягнення? - Так, моя альма-матер також мене підтримує. На сторінках соціальних мереж Київского університету ім. Бориса Грінченка можна почитати про мою участь у конкурсі та соціально-благодійний проект #Гречка_проти_голоду.  Хто вітав з першим місцем на «Miss Online Ukraine»? - Інстаграмні друзі, бо саме там найшвидше поділилась цією новиною. Протягом дня почали телефонувати друзі, родичі, мамині подруги багато коментували, брат прислав мотивуючу смс (він за кордоном і різниця у часі 6 год, тому привітання отримала у письмовій версії).  Що для вас означає цей титул? - Як пожартували мої знайомі - «оцифрування». Насправді, багато часу проводжу в соц.мережах і близькі цьому не дуже радіють, коли при зустрічі можу «потонути» в повідомленнях та сповіщеннях... але цей титул мало що означає для мене, але гріє серце те, що існують люди, яким не байдуже: вони хочуть підтримати близьких, допомогти потребуючим, врятувати чиєсь життя.  Вам буде вручено 50 тисяч призових, вже подумали на що витратите? - Так, хочу витратити ці кошти на благодійність (розвиток мого проекту).  На які нагороди ще розраховуєте у рамках конкурсу «Міс Україна»? - Всі й усе. Заберу всі корони й виграю всі призи Які у вас плани на найближче майбутнє? - Зараз у моєму житті настав такий період, коли потрібно приймати кардинальні рішення, і якщо моє внутрішнє «я» каже одне, то я розумію, що доведеться обирати інше. В очікуванні суперфіналу! #ВладаГречка  #МісУкраїни #VladaHrechka #IntoNation #Hrechka_against_hunger IntoNation.Kyiv  

    Поліна Кравченко з Кіровоградщини вже кілька років поспіль  безуспішно намагається отримати офіцерське звання. В цьому році в навчанні їй відмовила Національна академія сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, але приймальна комісія їй весь час пояснює, що не візьмуть на навчання тому що вона дівчина.    Потрапити в Академію виявилося непросто   Жінки успішно проходять військову службу в рядах збройних сил України, й на даний момент складають близько 22% від усього особового складу українських військ. Зрозуміло, серед них є й офіцери. Ось і наша героїня Поліна хоче вступити в академію, оскільки там є експерементальний курс з підготовки офіцерів, на який беруть невелику кількість учнів. За підсумком курсу випускники отримують офіцерські звання і можливості займати керівні посади у військах. Головною умовою курсу є наявність у абітурієнта рівня освіти «бакалавр».    А така освіта у Полі є. У Поліни за плечима вже є закінчений університет, за фахом дівчина є журналістом. І має повне право поступати до військового ВНЗ на даний курс.    Поліна навчаючись в Університеті, щорічно приходила в академію і пробувала вступити спершу на перший, потім на другий, а потім і третій курси. Але з навчанням по воєнці у неї щось не склалося.    Дівчина мріяла про кар'єру військового дуже давно:    - Я вирішила вступати до військового ВНЗ ще в 9 класі. Але так вийшло, що бакалавра отримала в іншій сфері. Вступати спочатку на курсанта і вчиться 4 роки в академії це безглуздо - велика втрата часу. А тут виявилося, що є однорічний проект для тих, хто має вищу освіту.    Для дівчини така можливість отримати офіцерський погон була прекрасним шансом на успішне майбутнє і кар'єру, але з незрозумілих причин у неї це відняли. Вступити поки так і не вийшло Ось що говорить Поліна про те, що саме вийшло під час вступу:       - Ми дзвонили в приймальну комісію, до останнього нам говорили, що все можна, мовляв поступайте. А в останній момент нас не взяли з поясненням, що жінки за цією спеціальністю не потрібно так як занадто небезпечна професія.      Офіційна позиція вишу з цього питання дивує. Вони пояснюють ситуацію тим, що не взяли на навчання Поліну і ще кількох дівчат тому, що не можуть забезпечити гідні умови проживання в гуртожитку, оскільки дівчатам необхідно більше благ цивілізації для виправлення їх потреб. Формулювання звичайно вражає. В інших ВНЗ дівчата і хлопці живуть в гуртожитках в абсолютно ідентичних умовах і ніякої відмінності там немає. Навіть якщо це так, дівчата могли просто почати жити на орендованому житлі.       Позиція НАСВ ім. П. Сагайдачного    У приймальній комісії академії нам пояснили, що такий курс дійсно є, але дівчат туди поки що не беруть через брак умов:      - Ми були б дуже раді, якщо б мали можливість навчати у нас на цьому курсі дівчат. Але проблема в тому, що немає відповідних гуртожитків. Дівчата мають більші потреби з точки зору гігієни ніж хлопці. Забезпечити необхідне житло ми поки не в силах, не вистачає ресурсів.     Позиція НАСВ зрозуміла й логічна. Але вони не виключають, що на наступний рік ситуація може як то зміниться в позитивну сторону. Тому абітурієнткам радять спробувати щастя на наступний рік.     Міноборони пообіцяло молодшому сержанту Поліні Кравченко, що бажану вишку вона все таки отримає. При чому не річним курсом, а пройшовши тримісячний курс найближчим часом. Правда дівчина переживає, чи буде це насправді.     Хто така Поліна Кравченко    Поліна народилася на Кіровоградщині, закінчила середню школу, а після хотіла піти до військового навчального закладу. Бажання зробити військову кар'єру у дівчини з'явилося ще до подій на Донбасі і відмовлятися від мрії вона не стала, війна дівчину не налякала. Але не склалося, довелося йти в екологи на рік, а потім пробувати вступити знову. В результаті не вийшло - так Поліну занесло на факультет журналістики. Їй захотілося бути в ролі кореспондента, що їздить на передову і спілкуватися там з військовими, готувати сюжети і показувати всі жахи війни людям. Закінчивши навчання, в 2017 дівчина підписує контракт з ЗСУ і відправляється працювати прес-аташе в мотопіхотної бригади, яка діє в зоні АТО. Але бажання вчиться по воєнки у дівчини не відпало, вона пробувала вступити знову і знову. Цього літа її надії знову зазнали невдачі. Ось що вона про це пише у себе в «Фейсбуці»:     - Знову нас обмежують. Закон про гендерну рівність не до кінця гендерний. Приїхала, що б стати командиром взводу артилерійських підрозділів - кажуть неможливо. Тільки я чомусь почала службу з «неможливого» навідника гармати МТ-12. Якщо взяли до війська жінку, в контракті написали кар'єрний ріст і все інше, то будьте ласкаві ...       Ця фраза дівчини-солдата явно говорить про те, що на її думку до гендерної рівності в нашій армії поки далеко. Дівчат навіть вчиться не беруть, та й пояснюють це тільки нездатністю забезпечити гідні умови для проживання.     Зараз Поліна проходить контрактну службу в рядах ЗСУ, зараз вона командир відділення протитанкового взводу. Має звання молодшого сержанта і у товаришів по службі користується авторитетом. Чи вдасться їй отримати погон лейтенанта покаже час. IntoNation.Kyiv